Наші предки здавна, і ще до християнські часи, жили в злагоді з природою, присвячуючи їй і свої свята. Покрову святкують 1 жовтня. За давніми слов'янськими віруваннями, саме з цього осіннього часу, коли завмирає природа, земля - мати починає покриватися опалим листям, згодом – першим снігом, готується до зимового сну.
У давнішому місячно – сонячному календарі, про що описується у Велесовій Книзі, початок місяця приходився на молодик, якій символізував човен - труну. Трунок уклали до лона матері - землі, і вона покривала померлого. Зверху насипали могилу - символ вагітності землі і ставили стелу чи хреста, щоб був образом бога неба, тобто чоловіче начало.
Обряди похорону на весілля мають багато схожого. Так, покриття голови молодої символізувало її смерть як дівчини і народження як жінки.
Проводили також змагання - ворожіння: на дереві чіпляли рушник і вигукували:"Свята Покровонько, покрий головоньку, зрости, барвінчик, мені на вінчик!"на останньому слові бігли по рушник - котра швидше схопить його, то швидше голова їй покриється, швидше вийде заміж.
Особливо Покрова вшановувалася воїнами - охоронцями рідної землі. Тому вони брали з собою грудку рідної землі, щоб вона оберігала у військовому поході. А якщо трапиться, що смерть наздожене козака, то побратими посипали могилу землею, яку носив він біля грудей. Ось тоді і вважається, що рідна земля його покрила.
Комментариев нет:
Отправить комментарий